Який практичний сенс від атаки на парад у Москві.
В останні кілька днів у мене почався нервовий тик від слова "парад". Це мерзенне слово звучить звідусіль, і сенс його звучання зводиться лише до питання: чи атакуватиме Україна Червону площу в Москві на 9 травня, чи не буде?
У мене лише одне зустрічне запитання: а навіщо? Навіщо атакувати парад?
Абсолютно зрозуміле бажання помсти з боку більшості українців, яких буквально щодня намагається вбити чи покалічити Московія. Злочини путіна та його катів усіх рангів загальновідомі, і нічого, окрім гніву та огиди, не викликають. Але ось помста… Помста має бути холодною. І мати результат практичний, а чи не символічний.
Симбіоз брехні та показного символізму були суттю СРСР. Путінізм не тільки розвинув цей симбіоз до немислимих масштабів, але й зробив його державною політикою: нехай у нас вигрібні сортири у дворі, зате у нас отакі іскандери і велика російська література. Тому всі інородці повинні дивитися на це з дикою заздрістю і юзати на колінах перед величчю. Показна брехня стала нормою, і навіть якщо окремо взятий індивід розуміє суть того, що відбувається, він все одно не тільки мовчить, але так чи інакше виконує у цьому брехливому середовищі свою роль, бо відкрито протистояти – страшно, посодють.
9 травня у росії – це теж давно вже не свято, а символізм. Істеричне театральне дійство. Показуха. Символізм, ретельно виплеканий державою для своїх завдань та цілей. А оскільки російське стадо давно видресовано, то ідея уявного зазіхання на цей символізм з боку України зараз навмисно розганяється російськими газетами та телеканалами, бо росія без наявності ворогів жити не може. Їй життєво важливо когось колективно ненавидіти.
Як, з максимальною для себе користю, сьогодні можна протистояти всьому цьому Україні? Відповідь проста: не грати за російськими правилами. Не грати в символізм! Не атакувати Москву 9 травня, не запускати туди ракети та дрони, ігнорувати парад взагалі! Адже саме атаки на парад 9 травня – символічна атака! – зараз з нетерпінням чекає путін та його компанія вурдалаків, щоб заверещати на весь голос: от бачите, ми ж говорили, фашисти, бандерівці, діди воювали!!!
Який практичний результат дасть атака на московський парад? Ми вб'ємо путіна? Звісно ж, ні. Через секунду після запуску «Нептунів» та «Фламінго», карлика потягнуть у бункер разом з його знаменитою валізкою, хай навіть і переповненою. Ми вразимо якусь надважливу ціль? Ні. Зіпсуємо москвичам настрій? О, так. І що з того? Практично – що?
Більше того: є підстави припускати, що якщо Україна проігнорує московський парад, щось таке, з крові, там неодмінно влаштує сама путінська зграя. Щоби списати це на Україну. Символічно. Не дарма ж уже пролунали погрози нової атаки «відплати» на центр Києва. Саме – відплати! Вони ВЖЕ чекають!
Ми не маємо грати за правилами росії. Ми надто багато пережили і забагато втратили, включаючи людські життя, щоб грати в символізм. Не символічних, а практичних, стратегічно важливих військових об'єктів на території росії, куди можна і потрібно скеровувати наших «Лютих», «Фламінго» та «Нептунів», усе ще достатньо. Ось туди і треба продовжувати бити, без перерв на свята.
А парад... Та чорт із ним, з парадом. Нехай упир потішиться. Все одно йому лишилося недовго.
Віталій Виголов
