Історія Світлани Миценко з Краматорська.
Світлана та Ігор Миценко з Краматорська в одну мить втратили все своє майно. Російський ракетний удар у лютому 2025 року зруйнував два їхні будинки, подвір’я та автомобіль. Під час обстрілу подружжя перебувало вдома. Вони вважають, що це їх врятувало від загибелі, адже на вулиці панувало справжнє пекло — по подвір’ю летіла цегла, бетон і метал. Однак 95-річна мати Світлани, яка жила з ними, отримала поранення. Після огляду лікарі відпустили її додому, але дому вже не було, - розповідає видання "Свій Дім".
Зараз родина орендує невеликий будинок у Краматорську та займаються подачею документів на отримання компенсації. Все, що вони будували роками, перетворилося на руїни.
“Ми прожили в цій оселі 33 роки. На нашому подвір’ї були два будинку. В одному мешкали ми з чоловіком та мамою, в іншому — донька з дітьми, але у 2022 році вони евакуювалися до Німеччини”, — розповіла Світлана.
25 лютого 2025 року Світлана була вдома з чоловіком і старенькою мамою — допомагала їй вимити і висушити волосся. Потім вийшла з вітальні й пішла прати рушники. У той момент вона почула дивний звук і сказала чоловікові: “Не можу зрозуміти, що це тріщить. Може, коротке замикання? Не дай Боже, зараз будинок загориться”. Але Ігор вже не почув її слів.
“І тільки я це сказала, як прогримів сильний вибух. Я впала біля дверей, і на мене посипалися уламки зі стелі. Відчула сильний біль у руці. Ледь піднялася і пішла по будинку, який був засипаний штукатуркою, цеглою та нашими речами. Дійшла до вітальні й побачила, що мамине обличчя все в крові, а на лобі, над бровою, гематома. На щастя, чоловік не постраждав. Я подивилася у вікно і була шокована: побачене не вкладалося в голові. Поряд не залишилося жодного вцілілого будинку”, — згадує жінка.
ДСНС та швидка допомога, які приїхали на місце удару, одразу забрали Світлану з мамою до лікарні. Там їм надали першу медичну допомогу, після чого відпустили:
“Ми вижили, бо були в будинку під час російського удару. Якби вийшли на вулицю — загинули, адже по подвір’ю летіла цегла, бетонні блоки та залізяччя”.
Після втрати дому родина місяць жила у знайомих. Приїхали до них лише в одязі, в якому були в момент удару:
“Нас приютили, нагодували, випрали речі та забезпечили всім необхідним. Ми дуже їм вдячні. Пробули там місяць, але все-таки захотілося мати хоч якийсь свій куточок, тому зараз орендуємо будиночок. А як буде далі — ми не знаємо”.
Разом з подружжям у будинку жила 95-річна мати Світлани. Ії поранило під час обстрілу.
“Наш дім неможливо відновити, його треба зносити”
Окрім житла подружжя того дня були зруйновані щонайменше 17 приватних будинків. Територія була всіяна уламками колись затишних осель, особистих речей та меблів. Одна з сусідок Світлани загинула — її шукали цілий день. Жінка з болем у голосі зізнається, що працівники ДСНС знайшли лише частини її тіла.
“Все наше майно знищено. Один будинок розтрощило повністю, і він “склався”. У другому пошкодило дах, обрушилася стеля, вибило двері, а стіни потріскалися і змістилися. Його неможливо відновити, тільки зносити. Речі, які були всередині пошкодили уламки скла”, — розповідає жінка.
Подружжя вже подало першу заяву на отримання компенсації за державною програмою “єВідновлення” щодо одного з зруйнованих будинків. Наразі запит знаходиться на розгляді. Друга оселя була у співвласності з донькою, тому Світлана з Ігорем зараз збирають та оформлюють необхідні документи.
“Місяць жили в Дніпрі, але вирішили повернутися”
Світлана зізнається, що іноді виникають думки виїхати з Донеччини, але висока вартість оренди житла в інших регіонах і мізерні пенсії не дозволяють реалізувати це. Подружжя знає про це не з чужих розповідей, адже в 2022 році вони місяць прожили в Дніпрі:
“Ми наважилися виїхати після ракетного удару по залізничному вокзалу Краматорська. Опинилися в Дніпрі, і нас шокували ціни на оренду. Побули там місяць і вирішили повернутися, бо в місті наче стало спокійніше. Так і прожили три роки. Звісно, переживали за обстріли, але кинути свій дім боялися більше. Сподівалися, що нас ця біда обійде стороною. Але не склалося”.
Допомогти родині фінансово можна за реквізитами:
4149 4998 0622 1972 (Світлана Миценко)
