Радянська література на тематику Великої вітчизняної війни насичена жахливими повідомленнями про бомбардування та обстріл німцями пасажирських поїздів. Атака на пасажирський поїзд завжди приречена на масовий смертельний результат: неозброєні, часто сплячі, нічим не прикриті люди, зібрані у вузькому замкнутому просторі – це найлегша, приречена на смерть жертва.
Сьогоднішні кадри з Краматорська — це не просто хроніка війни. Це вирок ілюзії безпеки. Удар КАБ-500 по житловій забудові. На фото — мама, яка котить візочок з малюком, якому немає й трьох років, повз руїни, що щойно були чиїмось домом.
У Краматорську працює таксі. Сівши на вокзалі в авто на заднє, я відрухово берусь за ремінь — і Володимир Бортюк спиняє мене: «Ти точно хочеш могти вискочити з машини, якщо в неї влетить ефпіві». А тоді я помічаю, що водій також непристібнутий. Навіть хочеться засміятися — це ж бо так логічно тут, — але сміх застрягає в горлі.