Ще до світанку, коли небо над Мирноградом розривали спалахи від дронів, п’ятеро мешканців міста прийняли важке рішення - вирушити з дому, щоб врятуватися.
Серед них був пан Микола. Напередодні він пережив страшну втрату: його мати загинула від удару дрона і поховати її довелося просто в садку біля власного будинку. Разом з братом, його дружиною, сусідкою та її сином він вирушив у довгу та небезпечну дорогу.
Це були здебільшого люди похилого віку. Без транспорту, без зв’язку, під звуки вибухів, вони йшли пішки з вірою у порятунок. Микола йшов попереду, поруч із велосипедом і вірним песиком. Йому треба було дістатися першим, щоб передати звістку: «Ми йдемо. Ми живі. Допоможіть».
Їхній шлях тривав близько 12 годин. Дорога пролягала повз знищені машини, уламки та тіла тих, хто не встиг вирватися. У небі кружляли безпілотники, а поруч ішов страх. Але вони змогли подолати цей шлях.
У проміжному евакуаційному пункті на Донеччині команда Гуманітарна місія «Проліска», що працює за підтримки UNHCR Ukraine - Aгентства ООН у справах біженців в Україні, одразу надала пану Миколі необхідну допомогу. Для нього знайшли варіанти поселення, а для тих, хто ще був у дорозі, розробили альтернативні маршрути евакуації.
Бо порятунок — це не лише про логістику. Це про співчуття, швидкість і рішучість.
Гуманітарна місія «Проліска» продовжує працювати над адаптивними маршрутами для мешканців Мирнограда, щоб кожен, хто прагне врятуватися, мав шанс на безпеку, підтримку та нове життя.
За матеріалами Гуманітарної місії «Проліска»
