Разом із усією громадою ми розділяємо біль непоправної втрати, яку Краматорськ пережив за останній тиждень.
Ці дні стали для міста чорними. Ворожі обстріли забрали життя наших людей — дорослих і дітей. Але найглибша рана — це втрата наймолодших, тих, чиє життя тільки починалося:
Максима Теліуса, учня 7-Г класу Краматорської ЗОШ №5;
Давіда Кожевнікова, учня 10-Б класу ОЗЗСО «Академічний».
Ми втратили двох юних краматорців — хлопців, яким було лише 13 і 16 років. Вони були частиною нашого міста, нашого сьогодення і нашого майбутнього. Вони навчалися, мріяли, вірили, планували. І разом із ними Краматорськ втратив частину себе.
Жодні слова не здатні полегшити цей біль. Його неможливо пояснити чи прийняти. Його можна лише розділити.
Ми розділяємо цей біль із родинами. Розділяємо кожну сльозу, кожен спогад, кожну зруйновану мрію. Сьогодні немає «вашого» і «нашого» горя — є спільна втрата, яка об’єднала всіх нас у скорботі.
Краматорськ сьогодні схиляє голову. Не лише у скорботі — у пам’яті, у тиші, у спільному болю, який ми несемо разом.
Ми не можемо забрати цей біль. Але ми можемо бути поруч у ньому.
Світла пам’ять усім загиблим.
Діти не повинні гинути.
